31 10 18 sobor p b ukrzabronyuvaty bilet

Karabas prodazha biletovlogo internet bilet logo111

31 ЖОВТНЯ, 18:30 Продолжительность2 год. 00 хв.

 

Собор Паризької Богоматері

Цезар Пуні, балет

 Есмеральда Світлана Ісакова 
Квазімодо Володимир Василенко
 Клод Фролло Владислав Босенко
Феб Олексій Князьков,  лауреат міжнародних конкурсів
 Гудула Світлана Калашникова
диригент  Павло Багінський

 

 

Історики і літературознавці кажуть, що свій роман «Собор Паризької Богоматері» Гюго написав, захищаючи готичний храм, який його сучасники хотіли перебудувати. Проте собор вистояв, і   вже більше восьми з половиною століть продовжує залишатися одним з головних символів французької столиці. А герої одного з найпопулярніших у світі літературних бестселерів живуть третє століття, у тому числі в кіно («Горбань Собору Нотр Дам»), опері («Есмеральда»), балеті («Донька Гудули»). А з популярністю знаменитого мюзиклу «Собор Паризької Богоматері» Ріккардо Коччанте (1998) успішно змагається однойменний балет, поставлений ще   в 1884 році на музику італійця Чезаре Пуньї. 

Авторами хореографії балету про красуню Есмеральду і потворного, але щиросердного дзвонаря собору були в різний час Жюль Перро, Маріус Петіпа, Олександр Горський, Ролан Петі (останній співпрацював з сучасним французьким композитором Морісом Жарром).

У Харкові цю історію уперше утілили на сцені видатні українські балетмейстери Павло Вірский та Микола Болотов в 1933 році. Вони відомі й тим, що через декілька років створили в Києві ансамбль народного танцю, який існує до наших днів. А ось хореографія балету «Собор Паризької Богоматері» на харківській сцені відтоді не раз змінювалася. Її варіанти представили тут Василь Литвиненко (1948), Наталя Данилова (1952), Віктор Шкилько (1985). А нинішня прем'єра відбудеться в хореографічній версії народної артистки України Євгенії Хасянової, і теж на основі балетної класики. Втім, суть сюжету, розказаного Віктором Гюго,   за ці десятиліття і навіть століття майже не змінилася. Тож глядачі, як і раніше, радітимуть зустрічі з перекладеною на танець історією кохання, яке виявилось міцнішим за кам'яні мури Собору Паризької Богоматері.

 

 

Інна Дорофєєва, художній керівник балету Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. Лисенка, народна артистка України:
Незважаючи на те, що балет Ц. Пуні носить назву «Есмеральда», в нашій постановці ми повертаємо цій історії первинну назву, що належить літературному першоджерелу балету – «Собор Паризької Богоматері». Це рішення багато в чому обумовлене прекрасною музикою, яку створив великий італійський композитор: вона танцювальна, ритмічна, і створена для того, щоб передати основні сюжетні лінії і одну з головних ідей геніального роману В. Гюго – любов і смерть йдуть поруч, але справжнє кохання завжди сильніше за смерть. У порівнянні з класичними постановками зазнає змін лібрето балету, яке стане ближче до літературному оригіналу, а також хореографічні партії, які будуть значно ускладнені. У цьому балеті чотири яскраві сольні партії – це образи чистої Есмеральди, нещасного Квазімодо, зловісного Клода Фролло і легковажного Феба Шатопера. Кожна з цих партій вирізняється за образною стилістикою і відповідає характеру самобутніх і багатогранних героїв, яких об'єднує почуття кохання, яке знайшло напрочуд різний прояв у їх серцях.

 

 

Зміст

 

Дія відбувається в Парижі в 1482 році.

У закутках однієї з веж великого Собору чиясь рука, що вже давно зітліла, накреслила по-грецьки слово «фатум». Потім зникло і саме слово. Але з нього народилася історія про циганку, горбаня і священника, про пристрасть, ненависть і велику любов.

Пролог

На паперті Собору Паризької Богоматері - самотня жіноча фігура. Це Гудула, у якої цигани вкрали дитину. Багато років нещасна мати шукає її по світу. У відчаї Гудула звертається до Бога з благанням повернути викрадене дитя.

Перша дія

Площа перед Собором Паризької Богоматері. Тут проходить щорічне свято блазнів. За традицією той, хто покаже найстрашнішу гримасу і буде смішніший за всіх, отримає титул «Папи блазнів». Цього разу таким став Квазімодо, горбатий і потворний дзвонар Собору. Натовп оголошує його «Папою блазнів». Веселощі перериває Клод Фролло, архідиякон. Він гнівно звинувачує горбаня у блюзнірстві. Натовп хоче захистити свого обранця, але Квазімодо борсається між натовпом і архідияконом, якому зобов'язаний життям: колись священник підібрав його, підкинуту, знівечену дитину, виховав і зробив дзвонарем Собору.  

 На площу вибігають циганки, і серед них дівчина з тамбурином - Есмеральда. Натовп із захватом стежить за танцем своєї улюбленки. Не спускає з неї очей і Клод Фролло. Уперше пристрасть захопила його сувору і похмуру душу. Не в змозі володіти собою, архідиякон наказує Квазімодо схопити і привести до нього прекрасну циганку.

По нічних вулицях середньовічного Парижу рухається загін солдатів, яким командує капітан Феб де Шатопер. Він і вириває Есмеральду з рук Квазімодо. Есмеральда зачарована своїм рятівником. Образ благородного капітана оволодів її серцем. Феба теж не залишила байдужим краса дівчини, і він домовляється з нею про зустріч.

За спробу викрадення солдати приковують Квазімодо до ганебного стовпа та б'ють на очах натовпу. Горбань просить пити, але лише одна Есмеральда відчуває жаль до дзвонаря і приносить йому води. Милосердя прекрасної циганки глибоко приголомшує Квазімодо. Його серце наповнюється вдячністю і щастям.

Друга дія

У своїй кімнаті Есмеральда зустрічається з красенем - офіцером. Феб захоплений чарівною дівчиною, а вона, соромлячись, зізнається йому в коханні. Сп'янілий Феб обсипає Есмеральду поцілунками.  Непомітно для закоханих в кімнату проникає Клод Фролло.Священик, приречений на сувору монастирську стриманість, трепеще перед сценою кохання. Не витримавши щастя закоханих, з кинджалом в руці кидається Клод на Феба і вбиває його. Есмеральда непритомніє і приходить до тями тоді, коли її оточили солдати. Патруль відводить Есмеральду у в'язницю, звинувативши у вбивстві офіцера.

Третя дія

В'язниця. Есмеральда приречено чекає своєї долі. Усе, що сталося здається їй страшним сном, і лише легкий шарф Феба нагадує про втрачену любов. Несподівано у в'язницю уривається Клод Фролло. Він благає дівчину полюбити його, обіцяючи за це свободу. Але Есмеральда непохитна, і Клод віддає її в руки катів.

Усе готово до страти. Зі всього Парижу збирається народ подивитися на видовище. Приводять Есмеральду. До неї підходить архідиякон і знову повторює свою пропозицію: життя в обмін на любов. Але Есмеральда готова до смерті. Крізь натовп протискується Квазімодо і, збивши з ніг ката, підхоплює Есмеральду та заносить у Собор, де циганка відчуватиме себе у безпеці.

Під склепінням Собору Есмеральда, користуючись правом притулку від правосуддя, з ніжністю дякує дзвонареві. А Квазімодо, вже не соромлячись своєї потворності, гостинно показує їй свої володіння. Есмеральда тихо засинає. Заспокоєний дзвонар, помилувавшись сплячою дівчиною, йде, думаючи, що вона у безпеці. Скориставшись відсутністю Квазімодо, на дзвінницю піднімається архідиякон. Він намагається підкорити Есмеральду своїй волі і обіймає її. Але його поцілунки ненависні циганці, і вона з відразою відштовхує Клода Фролло. Оскаженілий, він виносить її з Собору.

На місці страти юрбиться народ. З'являється Гудула. Вона помічає на дівчині амулет - такий само, шо залишився й у неї. Гудула радісно кидається до Есмеральди: вона знайшла своє дитя. Але на шию дівчини вже накинута петля. Марно благає Гудула про помилування доньки. У останньому відчайдушному пориві мати кидається на ката, але її відкидають, і Гудула падає намертво. Страта відбулася.

На дзвінницю Собору Квазімодо приносить тіло страченої Есмеральди. Його горю немає меж. У відчаї він дзвонить в усі дзвони. З'являється Клод Фролло. Як тінь, бродить він по галереях Собору. Збожеволівши від горя, дзвонар кидається на свого «благодійника», в якому бачить винуватця загибелі Есмеральди, і скидає його зі стелі Собору.

Обіймаючи мертве тіло коханої, Квазімодо згасає від безвихідної туги.