Травень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2

 

СПАРТАК

балет на 2 дії, 11 картин

Композитор

Арам Хачатурян

Лібрето Георгія Ковтуна
Диригент-постановник Дмитро Морозов, заслужений діяч мистецтв України
Балетмейстер-постановник

Георгій Ковтун, народний артист Республіки Татарстан

Асистентка балетмейстера

Євгенія Костилєва, заслужена артистка України

Художниця-постановниця

Надія Швець, заслужена художниця України

Художник

Денис Ковальов

Автор хорової партитури

Володимир Рилов

Хормейстер-постановник

Олексій Чернікін, заслужений діяч мистецтв України

Автор відеоконтенту

Дар’я Пушанкіна

Прем'єра у ХНАТОБ

29 травня 2021

Балет, хор, міманс, солісти-вокалісти… Понад 200 артистів зливаються на сцені в єдиному пориванні, наче перетворюючись на бурхливий багатобарвний натовп часів Древнього Рима – і його магнетична сила та нестримна енергія буквально заворожують! А на цьому фоні розгортається драматична історія Спартака, в якій тема протистояння особистості імперіям усіх часів і народів переплітається з розповіддю про приречене, але прекрасне кохання.

Всесвітньо відомий балетмейстер Георгій Ковтун, творчому почерку якого властиві монументальність, пошук нових виразних засобів, неординарність мислення, давно мріяв, щоб хтось зі співвітчизників взявся за подібний масштабний проєкт. І перший український театр опери та балету – харківський – ризикнув.  Зрештою, таких новацій, як це не парадоксально, вимагали самі його традиції! 

У Харкові «Спартак» двічі, 1967-го та 1979-го, ставив киянин Анатолій Шекера. А на прем'єрі був присутній сам знаменитий автор музики – Арам Хачатурян навіть диригував першою дією. Представник нової генерації балетмейстерів, бунтар і фантазер (адже за професією він ще й актор і каскадер!), Георгій Ковтун надихався передусім буйними ритмами і терпкими гармоніями музики вірменського композитора. В результаті він створив сміливе поєднання класичної хореографії з сучасною танцювальною мовою, елементами акробатики і каскадерськими трюками – справжній «чоловічий» балет! Динамічні, темпераментні епізоди оргій і битв, гіпнотичні любовні сцени, гостро конфліктні дуетні протистояння були покликані показати нові, сучасні сенси картин з минулого. Вперше зазвучав і з’явився на балетній сцені потужний двигун дії – хор. Навіть самі звуки битви – брязкіт мечів, войовничі вигуки і гаряче дихання натовпу – прирівнювалися до елементів звукової партитури.

Надзвичайно виразні любовні сцени, створені Г. Ковтуном, заслуговують на окрему згадку.  Адже віртуозні, майже акробатичні «верхні» балетні підтримки завжди викликають бурхливі оплески глядачів. Балетмейстер створив і нове лібрето, в якому не просто змінив імена деяких персонажів, але по-іншому інтерпретував образи, вчинки і сподівання героїв. Яскравий, провокативний, насичений подіями, спектакль Г. Ковтуна синтезує те, що, здавалося б, неможливо поєднати. Тож, глядачам гарантоване незабутнє видовище – і в той же час новий, гострий погляд на повстання рабів в Давньому Римі, на проблеми свободи, любові й зради, які залишаються актуальними і в наші дні.

 

 Головні герої

Спартак гладіатор
Валерія його кохана
Красс патрицій, воєначальник
Сабіна подруга Красса, куртизанка
Крікс гладіатор, друг Спартака
Пір гладіатор
Арес очільник школи гладіаторів
Вакх і вакханка  
Сатири  
Гадітанські діви (соло)
Пастухи та овечки  

 

Зміст

 

Дія І

 

Пролог

Спартак, Крікс, Пір скуті єдиним ланцюгом. Це живий «товар» для школи гладіаторів.

 

Картина 1. «Майдан Риму»

У центрі майдану – візок з рабами, виставленими на потіху натовпу. На колісниці, запряженій полоненими Спартаком та Кріксом, виїжджає полководець Красс.

 

Картина 2. «Казарма»

Школа гладіаторів. Аби розважити воїнів-рабів, очільник школи Арес приводить дівчат. Серед них – Валерія. Спартак зачарований дівчиною, вона відповідає йому взаємністю. Охоронці переривають їхнє побачення. Спартак із люттю кидається на них, але сили не рівні.

 

Картина 3. «Палац»

Бенкет у Красса, який влаштовує нестримну вакханалію. Гості вимагають нових видовищ. В амфітеатрі на них чекають бої гладіаторів.

 

Картина 4. «Арена»

В бою на коротких мечах фракієць Крікс перемагає нубійця Піра. На арену виходять самніти та фракійці, серед них – Спартак. Наприкінці битви він перемагає суперника, але відмовляється добити його. Красс шаленіє, оскільки раб відмовився підкоритися його волі.

 

Картина 5. «Повстання»

Крікс і Спартак закликають до повстання – краще загинути вільними, ніж жити у рабстві. Гладіатори кидаються на охоронців і, заволодівши їхньою зброєю, вириваються на волю.

 

Картина 6. «Везувій»

Валерія та Спартак зустрічають перший схід сонця на волі. До табору повстанців приходять нові люди – раби, що дізналися про сміливий вчинок гладіаторів. Спартака обирають вождем.

 

Дія ІІ

 

Картина 7. «Бенкет у Сабіни»

Крікса спіймали. Красс викликає його на двобій та легко перемагає. Сабіна зачаровує Крікса. Патриції незадоволені поведінкою хазяйки. Раптово до палацу вривається армія Спартака. Крікс прохає його помилувати присутніх. Між колишніми друзями спалахує сварка. Спартак з воїнами повертається до табору.

 

Картина 8. «Сенат»

У сенаті тривожно. Повстання охопило усю Італію. Сенатори вимагають від Красса негайних заходів. Красс насміхається над занепокоєнням сенаторів та обіцяє легко подолати військо Спартака.

 

Картина 9. «Ліс»

Пастухи грають з подругами, які переодягнулися у овечі шкіри. Прихід гладіаторів відволікає їх від легкодумних забав. Пастухи приєднуються до війська Спартака. Але Крікс здійснює підступний план Красса та Сабіни й приводить у табір куртизанок. Легіонери оточують повстанців і знищують їх. Крікс, розуміючи свою провину, благає вбити його, але Спартак відмовляється, і Крікс кінчає життя самогубством.

 

Картина 10. «Прощання Валерії та Спартака перед боєм»

Спартак дізнається, що велика армія вирушила на допомогу Крассу. Він розуміє, що на повстанців чекає поразка. Вибору немає: краще загинути в бою, ніж знову жити у рабстві. Закохані розуміють, що прощаються назавжди.

 

Картина 11. «Битва»

Спартак, оточений римлянами, гине. Повстанці розгромлені та розп’яті. Невтішна скорбота Валерії над тілом коханого та над його загиблими соратниками.

 

 

IMG 0870ІГОР ТУЛУЗОВ

генеральний директор-художній керівник

заслужений діяч мистецтв України

 

Діяльність І. Тулузова пов’язана з Харківським національним академічним театром опери та балету імені М.В. Лисенка з 2014 року. Завдяки йому була сформована сильна управлінська і творча команда, у театрі розроблена і успішно реалізується 15-річна програма розвитку. Театр став членом асоціації «Opera Europa» (2019).

Від початку повномасштабного російського вторгнення І. Тулузов ініціював проведення серії концертів «Схід Опера – місту-герою Харкову», яка розпочалася з окремих акцій артистів театру в бомбосховищах, а зараз перетворилася на потужний рух з проведенням заходів на підприємствах, у школах, пансіонатах та ін. Частина трупи театру знаходиться в гуманітарному турі «Європейський шлях», місія якого – показати народам Європи своєрідність української культури, близькість наших культурних кодів, послідовність європейського вибору України. Десятки концертів, постановок та виступів у восьми європейських країнах, відзначення Дня Незалежності України у Братиславі, надзвичайно відповідальні виступи у Ватикані, Парижі, перед Парламентською асамблеєю Ради Європи – ось лише частковий перелік досягнень театру за цей час.

SHA 9300

Летюча миша

оперета на 3 дії

 

 

Композитор

Йоганн Штраус

Лібрето

Миколи Ердмана за мотивами водевілю Анрі Мельяка та Людовика Галеві, вірші – Михайла Вольпіна

Диригент-постановник

Юрій Яковенко, заслужений діяч мистецтв України

Режисер-постановник

Олександр Лебедєв

Художниця-постановниця

Надія Швець, заслужена художниця України

Хормейстер-постановник

Олексій Чернікін, заслужений діяч мистецтв України

Хормейстерка

Олена Чумак, заслужена діячка мистецтв України

Балетмейстерка-постановниця

Лариса Александрова

Мова віконання виконується російською мовою з українськими субтитрами
Прем’єра 09.11.2012
Тривалість 3 год. 00 хв.

Для глядачів ця вистава є одним з найулюбленіших творів у своєму жанрі. Музика «Летючої миші» передає атмосферу передчуття свята, а головні теми, що проходять через всю комедію – віддане кохання, чистота помислів, справжнє щастя, якого прагне кожен. Сюжет «Летючої миші» можна описати однією фразою: «Невірний чоловік закохується у власну дружину». Проте нехитра історія перетворюється на яскраве оповідання, наповнене музикою, танцями та іскрометним гумором.

Дотепні жарти й анекдотична інтрига, п’янкі вальси та іскрометні польки короля віденської легкої музики Й. Штрауса – все це робить «Летючу мишу» надзвичайно популярною вже друге століття поспіль.

ASH 1179ASH 7480ASH 7441

Головні герої

Генріх фон Айзенштайн

Розалінда, його дружина

Адель, покоївка Розалінди

Альфред, вчитель співу

Доктор Фальк, нотаріус

Доктор Блінд, адвокат

Франк, начальник в’язниці

Князь Орловський

Черговий в'язниці

Помічник чергового в'язниці

Лісничий, Громовержець

Гості та слуги на балу у князя Орловського – артисти хору та допоміжного складу СХІД ОПЕРА

ASH 7490DSC 0065DSC 0080

Зміст

 

Дія I

Будинок Айзенштайнів. Альфред, палкий прихильник дружини Генріха Айзенштайна Розалінди, співає під вікном серенаду. Але замість Розалінди її чує покоївка Адель. Хазяйки немає вдома і, щоб застати її ввечері на самоті, Альфред віддає дівчині запрошення на бал до князя Орловського.

Тим часом Генріх Айзенштайн, засуджений після недозволеного полювання, має провести вісім діб у в'язниці. Він звинувачує у цьому адвоката Блінда, котрий програв процес. З'являється Фальк, друг Генріха, який прийшов провести з ним останні години перед ув'язненням. Він запевняє Айзенштайна, що до тюрми можна поїхати і вранці, а зараз – розважитися на маскараді у Орловського. Терзання Генріха наскільки ж сильні, настільки й нетривалі, і він їде з Фальком, сказавши дружині, що прямує до в'язниці.

Вечір. Розалінда сама. Альфред, дізнавшись заздалегідь від Аделі деякі таємниці Розалінди, входить без перешкод. Розгублена жінка не знає, як позбутися настирливого гостя, а той від коньяку стає все більш наполегливим. Але плани Альфреда порушені приходом директора в'язниці Франка. Йому треба забрати Айзенштайна, який не з'явився до місця ув'язнення.

Аби не скомпрометувати себе, Розалінда видає Альфреда за Генріха. Але що це? У руках Франка – запрошення до Орловського. Таке саме Розалінда бачила у Фалька. А що коли невірний чоловік не пішов до тюрми і тепер розважається на маскараді? Вона вирішує терміново перевірити свої підозри, а її невдаха-шанувальник змушений відправитися замість Генріха до в’язниці.

 

Дія II

Маскарад у князя Орловського. Привітний господар відкриває бал куплетами-присвяченням: у нього на маскараді немає чоловіків та дружин – усім на ніч Орловський дає «розлучення». Натхненні цією приємною пропозицією, гості розходяться у пошуках швидкоплинних захоплень. Серед них Генріх і Фальк. Кожен з них вже обрав собі предмет пристрасті на цю ніч, але вони ніяк не можуть відшукати «своїх» жінок серед тих, що гуляють у закутках парку. Друзі, звичайно, не підозрюють, що під маскою баронеси фон Грейфонштурм переховується покоївка Адель, до якої залицяється Фальк. А під маскою летючої миші (предмет захоплення Айзенштайна) – його власна дружина Розалінда, яка стає однією з зірок цього балу і все більше розпалює почуття Генріха, доводячи його до несамовитості.

Генріх впевнений, що зустрів найчудовішу жінку в світі. Вже на ранок, познайомившись з Франком, не надто вірний чоловік несподівано дізнається, що той ввечері вже відвіз нібито Айзенштайна з дому до в'язниці. Виявляється, поки всі розважалися на маскараді, дружина його зрадила?! Ця думка приголомшує Генріха, і він поспішає до в'язниці, щоб помститися.

 

Дія III

В'язниця. Нічне чергування тут було б нестерпно довгим, якби не вино – цю мудрість черговий в’язниці засвоїв давно. Альфред же, відігнавши до ранку хміль, намагається вирішити ситуацію на свою користь і вимагає адвоката. Вривається Генріх, і, зіткнувшись Бліндом, котрий прийшов до в’язня, відбирає у нього мантію, аби під чужою маскою дізнатися, чи зрадила його дружина. Він влаштовує Альфреду й Розалінді, яка теж з’явилася у в’язниці, справжній допит. Плащ приховує вбрання молодої жінки, і Генріх спочатку не впізнає в ній «летючу мишу». Але час викриття настав. Генріх щиро кається, Розалінда його пробачає.

Всі гості Орловського на чолі з князем прибувають до в'язниці. І тут відбувається ще одне викриття: Адель, яку всі вважають баронесою, зізнається, що вона актриса театру, що належить Фалькові. Всі вражені її талантом, а також «вірністю» Генріха, котрий всю ніч залицявся до власної дружини.

 

DSC 0085

photo 2021 08 01 16 04 53ЖАННА ЧЕПЕЛА
Режисерка


Має 20-річний досвід створення музичних вистав і шоу в оперних театрах, 10-річну педагогічну практику – авторка програми викладання акторської майстерності для співаків.
Композиторка. Співкоординаторка проєкту Перша музично-театральна резиденція «Light&Space», створеної на базі Молодіжного музичного хабу СХІД ОПЕРА для художників з освітлення, режисерів, сценографів.
Серед її постановок: «Попелюшка» Ж. Массне (2021), «Орфей в аду» Ж. Оффенбаха – ХНАТОБ ім. М.В. Лисенка / СХІД ОПЕРА (2020); «БаROKко», вистава для симфонічного оркестру, дитячий мюзикл «Кицін дім» С. Бедусенка (2019), опери «Норма» В. Белліні, «Онєгін.life» П. Чайковського, «Любовний напій» Г. Доніцетті (2016) – ДАТОБ; «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (2017) – Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки; «9 життів очікування» сценарій, аранжування, постановка (2013), «MoZ-ART», вистава-притча за щоденниками, вокальною та інструментальною музикою В. Моцарта (2013), «Орландо» Г. Генделя (2012) – ВДАТОБ; «Кармен. Геометрія кохання» Ж. Бізе (2013), «Реквієм. 14 молитов» Ж. Чепели – Творче об’єднання «Sensus opera»; «Лицар танцю», вистава-концерт, присвячена 75-річчю народного артиста СРСР Т. Попеску (2010), «Гоголь. Феєрія», вистава-концерт, присвячена 200-річчю від дня народження М. Гоголя (2010), «Жнива скорботи» Є. Станковича, ораторія-вистава, присвячена голодомору в Україні (2008), «Одруження» М. Мусоргського (2006) – ХАТОБ ім. М.В. Лисенка та ін.

shiriaevaОЛЕНА ШИРЯЄВА

Заслужена артистка України

Сопрано

 

Закінчила Київську державну консерваторію імені П.І. Чайковського (1990, клас професора Ірини Колодуб).

Солістка Київського національного театру оперети (1990–2013); солістка Державного академічного естрадно-симфонічного оркестру України /Kyiv Symphony & Pops/ (1990–1999). Викладач вокалу, доцентка Київського міжнародного університету (2005–2015). Запрошена гостя церемонії вручення премій Загальнонаціональної програми «Людина року-2000», де виконала арію Елізи з мюзиклу «Моя чарівна леді» Ф. Лоу.

З 30 травня 2019 р. – солістка Харківського національного академічного театру опери та балету імені М.В. Лисенка / Схід OPERA. Дебютувала в партії Фата Моргани («Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва).

Постійна учасниця фестивалів «Kharkiv Music Fest», «Схід OPERA FEST», «Summer OPERA Fest»; з 2014 р. – Всеукраїнського фестивалю духовної музики «БлагоFest» (Запоріжжя). З 2017 р. регулярно дає благодійні концерти в Храмі Святого сімейства в Харкові. З 2019 р. – постійна учасниця й запрошена солістка Пасхального фестивалю в Пантеоні (Рим).

В складі трупи Київського театру оперети, в рамках оперного фестивалю, виконувала партію Валентини в опереті «Весела вдова» Ф. Легара (Мачерата /Італія/, 1994). Як солістка брала участь в проекті «Vivat, Offenbach», який складався з серії концертів, що пройшли в різних містах Франції (1995–1998). У складі трупи Київського театру оперети гастролювала в Штутгарті та близько розташованих містах із серією Гала-концертів (1998, Німеччина); виконувала партію сопрано в «Реквіємі» Дж. Верді (1998, Італія). Була учасницею україно-російсько-японського проекту, який складався з серії Гала-концертів у різних містах о. Хоккайдо (1999, Японія). Солістка органно-вокальних концертів у Ліхень Стари (2019, Польща). Учасниця органо-вокальних концертів у Соборі Святого Петра (Ватикан, 2020) та Пантеоні (Рим /Італія/, 2020).

 

РЕПЕРТУАР:

Маргарита («Фауст» Ш. Гуно)

Керубіно («Весілля Фігаро» В. Моцарта)

Фата Моргана («Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва)

Ліза («Пікова дама» П. Чайковського)

Розалінда («Летюча миша» Й. Штрауса)

Партія сопрано («Реквієм» В. Моцарта)

Партія сопрано («Реквієм» Дж. Верді)

 

Також в репертуарі:

Галатея («Прекрасна Галатея» Ф. Зуппе)

Ютта («Голландочка» І. Кальмана)

Маріца («Графиня Маріца» І. Кальмана)

Сільва («Сільва» І. Кальмана)

Ганна Главарі («Весела вдова» Ф. Легара)

Еліза («Моя чарівна леді» Ф. Лоу)

Сантуцца («Сільська честь» П. Масканьї)

Еврідіка («Орфей у пеклі» Ж. Оффенбаха)

Анніна («Ніч у Венеції» Й. Штрауса)

Саффі («Циганський барон» Й. Штрауса)

Партія сопрано («Stabat Mater» Дж. Перголезі)