Травень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2

SHA 5401

ЗАПОРОЖЕЦЬ ЗА ДУНАЄМ

опера

 

 

Композитор Семен Гулак-Артемовський
Лібрето Семен Гулак-Артемовський в редакції Максима Рильского
Тривалість 2 год. 20 хв.
Прем'єра в ХНАТОБ травень 1978 року
Мова виконання українська

«Запорожець за Дунаєм» композитора С. Гулака-Артемовського був створений тоді, коли українська мова на сцені була екзотикою. А української національної опери й зовсым не було.

«Запорожець» був поставлений навіть на петербурзькій сцені. Композитор, будучи і професійним співаком, зробив її схожою на італійську комічну оперу, наситив справжнім українським гумором, яскравими характерами і милими серцю наспівами, які співають запорожці, що опинилися в турецькій неволі.

У харківському театрі "Запорожець за Дунаєм" має давні і дуже цікаві виконавські традиції.

DSC 0034DSC 0124DSC 0471

Головні герої

Іван Карась, запорізький козак

Оксана, приємна донька Карася і Одарки

Ібрагім-Алі, імам

Одарка, дружина Карася

Султан

Хасан, турецький слуга

Андрій, молодий запорізький козак

Селіх-Ага, турецький царедворець

DSC 0076DSC 0186DSC 0208

Зміст

 

Дія відбувається в Туреччині в 18 столітті.

Важко живеться українським козакам на чужині під владою турецького султана. Сумує молода дівчина Оксана, сирота, яка знайшла притулок у сім'ї запорожця Івана Карася.

Повертається додому Іван. Він добре випив і тепер боїться зустрічі з дружиною Одаркою. Розлючена Одарка лає чоловіка.

Збирається народ. Починаються пісні і танці, люди згадують милу серцю Україну. Їх розваги припиняє поява турецької варти. Турецький султан, вирішивши ближче познайомитися з життям і настроями запорожців, приходить в село, не називаючи свого імені, і зустрічає тут Івана Карася. Запорожець говорить незнайомому турку, що бажав би побачити султана і расказати йому про бажання запорожців повернутися в рідний край. Він згадує, як його друг, хоробрий козак Очерет, загинув в бою, прикривши собою султана. Після смерті Очерета залишилася сиротою Оксана.

Гість обіцяє Карасю познайомити його з султаном. Але, поки Іван ходив в будинок за чаркою, султан наказав своєму царедворцеві Селіх-Азі привести запорожця до палацу.

Селіх-Ага передає Івану багате вбрання і пропонує змінити ім'я на Урхан.

Берег Дунаю. Оксана і Андрій вирішують бігти на батьківщину.

Повертається з палацу султана Карась. Одарка знову стурбована, чоловік називає себе Урханом і збирається завести гарем.

З'являється турецька варта з втікачами Андрієм та Оксаною. Імам читає фірман султана - всіх українців відпустити додому. Але ця "доброта" пояснюється просто: Карась попередив султана про можливе повстання запорожців.

Всі радіють поверненню в рідну Україну.

 

SHA 3768

 

Дон Жуан

Опера-buffa на 2 дії з одним антрактом

 

 

Композитор Вольфганг Амадей Моцарт

Лібрето

Лоренцо да Понте за мотивами п’єси Антоніо де Самори та лібрето Джованні Бертаті

Диригент-постановник

Віталій Куценко, заслужений діяч мистецтв України

Режисер-постановник

Армен Калоян, заслужений діяч мистецтв України

Художниця-постановниця

Надія Швець, заслужена художниця України

Хормейстер-постановник

Олексій Чернікін, заслужений діяч мистецтв України

Асистент режисера

Олексій Дугінов, лауреат міжнародного та національних конкурсів

Мова виконання Виконується італійською мовою з українськими субтитрами
Прем’єра 24.10.2006
Тривалість 2 год. 30 хв.

 

В основу сюжету опери В.А. Моцарта «Дон Жуан» покладено старовинну легенду про зухвалого шукача пригод, сміливого та спритного спокусника жінок. Ця легенда набула широкої популярності в багатьох європейських країнах. Сам композитор визначив жанр свого твору як «dramma giocosa» (у буквальному перекладі – «весела драма»), і в ньому дійсно з особливою витонченістю переплітаються трагічне і комічне, побутове і піднесене. Історія Дон Жуана дала Моцарту привід для постановки проблеми відповідальності людини за власні вчинки.

Образом вистави «Дон Жуан» на сцені нашого театру стає галерея створених головним героєм незакінчених портретів і статуй спокушених жінок: вони наче символізують щось прекрасне, якому не судилося бути завершеним. Дон Жуан – винуватець власної трагедії, тож його останнім, фатальним витвором стає скульптура Командора.

 

SHA 3727SHA 3767SHA 3785

 

 Головні герої

Дон Жуан

Командор

Донна Анна

Дон Оттавіо

Донна Ельвіра

Лепорелло

Церлина

Мазетто

Селяни, музиканти, слуги – артисти хору та допоміжного складу СХІД ОПЕРА

 

SHA 3762SHA 3782SHA 3831

 

Зміст

 

Дія відбувається в Севільї, в середині XVII століття.

Дія I

Картина 1

Перед будинком Командора слуга Дон Жуана Лепорелло скаржиться на тяжке життя: і вдень і вночі треба брати участь у любовних пригодах пана. Цього разу жертвою безсоромного спокусника стає дочка Командора Донна Анна. У темряві вона марно намагається розгледіти обличчя нападника. На крики дівчини виходить Командор і викликає Дон Жуана на дуель. Той не хоче вбивати старого, це відбувається через фатальну випадковість. Донна Анна в розпачі, її намагається втішити наречений Дон Оттавіо. Убита горем жінка просить його помститися за смерть батька.

Картина 2

Дон Жуан у супроводі Лепорелло прийшов на побачення й чекає чергову жертву. Під покривалом входить Донна Ельвіра. Вона шукає Дон Жуана, що звабив її та потім підступно кинув. Гадаючи, що це та дама, яка призначила йому побачення, спокусник залицяється до неї, але, впізнавши, тікає. Донна Ельвіра хоче наздогнати його, але Лепорелло «втішає» жінку тим, що вона не перша й не остання.

Картина 3

Весела юрба селян відзначає заручини Церліни й Мазетто. Дон Жуан вирішує спокусити прекрасну наречену. За його вказівкою Лепорелло уводить Мазетто. Дон Жуан каже Церліні, що не допустить її весілля з простим мужиком, освідчується в коханні та обіцяє одружитися. З'являється Донна Ельвіра та вириває Церліну з його рук. Донна Анна та Дон Оттавіо хочуть, аби Дон Жуан узяв участь у пошуках вбивці Командора, але Донна Ельвіра просить не вірити лицемірному спокусникові. Дон Жуан називає її божевільною. Проте Донна Анна вже розпізнала по голосу свого кривдника. Тепер вона знає вбивцю батька.

Картина 4

Церліна запевняє Мазетто, що, як і раніше, любить його. Серце Мазетто здатне розтанути. Але тут знову з’являється Дон Жуан і починає залицятися до дівчини. Розгніваний наречений погрожує йому, але спокусник, не соромлячись, запрошує цю пару на бал. Наближаються Донна Ельвіра, Донна Анна й Дон Оттавіо в масках. Лепорелло помічає незнайомців і сповіщає про це Дон Жуана, але той безтурботно кличе їх у гості.

Картина 5

Бал у Дон Жуана. Серед гостей Церліна, Мазетто й три маски. Мазетто просить дівчину бути обережнішою з господарем замку. За наказом пана Лепорелло відволікає увагу хлопця, і Дон Жуан уводить Церліну до суміжної кімнати. Залишивши Мазетто в компанії друзів, слуга поспішає за хазяїном. Раптом лунає голос Церліни, котра кличе на допомогу. Двері відчиняються, і Дон Жуан, зі шпагою в руці, тягне за собою Лепорелло, заявляючи, що це він хотів спокусити Церліну. Присутні викривають хитрощі Дон Жуана, але він не приймає докорів.

Дія II

Картина 1

Осоромлений Лепорелло хоче відмовитися від служби, але, спокушений грошима, вирішує залишитися. Невтомний Дон Жуан хоче звабити служницю Донни Ельвіри. Обмінявшись одягом зі слугою, він виманює Донну Ельвіру на вулицю, аби Лепорелло відвів її подалі. З'являється Мазетто в супроводі друзів. Вони готові помститися розпуснику, але приймають його за Лепорелло та, обдурені, прямують не тим шляхом. Дон Жуан дає Мазетто стусанів, і Церліні вкотре доводиться втішати бідолашного нареченого.

Картина 2

Донна Анна й Дон Оттавіо, а потім Церліна з Мазетто наздоганяють Донну Ельвіру та переодягненого Лепорелло і збираються розправитися з ним, приймаючи його за Дон Жуана. Рятуючись від переслідування, слуга потрапляє на цвинтар, де ховається і його хазяїн. Кам'яна статуя Командора обіцяє помститися Дон Жуану, але він безстрашно запрошує її на вечерю. Статуя на знак згоди киває головою.

Картина 3

Трапезу Дон Жуана перериває прихід Донни Ельвіри, котра просить його змінити своє непутяще життя. Але для нього їжа, вино й жінки вищі за будь-яку мораль. І коли з'являється статуя Командора, Дон Жуан безстрашно простягає їй руку. Він розуміє, що час розплати настав, але не кається у власних гріхах і гине.

 

DSC 0470

 

БОГЕМА

опера

 

 

Композитор Джакомо Пуччіні
Лібрето

Джузеппе Джакоза,

Луїджі Ілліка

Мова виконання італійська

 

«Богема, богема — це означає, що в кожному з нас живе геній, нам по двадцять років, і ми живемо в кращому з часів», співав Шарль Азнавур. Богемна поведінка, богемний спосіб життя стали міфом у кінці XIX століття, коли його почали оспівувати навіть ті письменники і митці, що досягли визнання і достатку.Опера Дж. Пуччіни «Богема» за романом Анрі Мюрже - це мелодрама з безсмертними мелодіями і сумним кінцем. Вона зворушує слухачів більше ста років.

 

DSC 0410DSC 0441DSC 0467

 

 Головні герої

Рудольф, поет

Марсель, художник

Шонар, музикант

Колен, філософ

Мімі, кохана Рудольфа

Мюзетта, кохана Марселя

Бенуа, домовласник

Альціндор, державний радник

Парпіньоль, продавець іграшок

 

DSC 0504DSC 0518 DSC 0555

Зміст

 

Дія відбувається в Парижі взимку.

 

Дія 1

У масандрі. Поет Рудольф дивиться у вікно на покриті снігом дахи. Марсель працює над картиною. Щоб зігрітися, друзі вирішують спалити рукопис драми Рудольфа. З'являються філософ Колен, а потім і музикант Шонар, що заробив грошей і дістав дрова, тютюн, вино. Власник будинку Бенуа вимагає плату за житло, але молодикам щастить відскіпатися від нього. Оскільки сьогодня святвечір, вони вирішують провести його в кафе у Латинському кварталі. Рудольф залишається насамоті, щоб закінчити статтю. У двері тихенько стукають: це Мімі, дівчина, що живе в тому ж будинку, вона прийшла попросити вогню. Коли Мімі вже зібралась йти, то виявилось, що вона загубила ключ від своєї кімнати. Порив вітру гасить її свічку, а свою Рудольф гасить навмисно. У темряві Рудольф розповідає про себе, стиснувши руку Мімі. Потім він просить Мімі сказати, хто вона, і дівчина погоджується. Друзі на вулиці кваплять Рудольфа. Перед тим, як вирушити у Латинський квартал, він цілує Мімі. 

 

Дія 2

У латинському кварталі. Кафе переповнене. Рудольф представляє друзям Мімі. З'являється Мюзетта в супроводі багатія Альциндора. Марсель, що колись любив її, напускає на себе байдужість, а Мюзетта намагається викликати його ревнощі. Нарешті, вона кидається в його обійми. Офіціант приносить рахунок, грошей у Шонара не вистачає, і Мюзетта додає їхній рахунок до рахунку Альциндора. Потім всі весело залишають кафе.  

 

Дія 3

У застави. Паризька застава. Лютневий ранок. Біля шлагбаума - митники, які пропускаютьу місто прибиральниць, перекупок. Входить Мімі й, задихаючись від кашлю, просить покликати Марселя. Він разом з Мюзеттою пристроївся на работу в цьому місці. Марсель запрошуж Мімі усередину, але там Рудольф, з яким вона не може зустрітися: сьогодні вночі, у приступі ревнощів, він пішов. З'являється Рудольф, Мімі нібито йде, а насправді ховається. Рудольфзізнається другові: не з ревнощів покинув він Мімі, його мучить те, що він не може допомогти їй, дати їй тепле житло, адже бідолахахвора на сухоту, і кохання недостатньо, щоб повернути її до життя. Кашель і ридання видають присутність Мімі. Рудольф обіймає її. Їхня ніжна розмова поєднується з черговою лайкою Мюзетти і Марселя. 

 

Дія 4

У масандрі. Рудольф і Марсель згадують щасливі дні: вони давно не бачили своїх коханих. Шонару й Колену вдається розвеселити їх. З'являється Мюзетта, сповіщаючи, що Мімі тут і ледве тримається на ногах. Мюзетта пропонує продати свої коштовності, Колен знімає плащ: зараз потрібні гроші. Рудольф і Мімі залишаються насамоті. Вони згадують вечір їхнього знайомства. Друзі повертаються. Мімі нібито знову засинає, але Шонар першим помічає, що вона померла. Рудольф марно кличе кохану.

 

DSC 0448

 

Директор театру

Невелика одноактівка В. А. Моцарта «Директор театру» з іронією малює звичаї старих оперних труп, де багато залежало від того, хто буде директором. Тут завжди пленталися інтриги, сварилися примадони. Але Моцарт написав для них такі ефектні арії, що сучасні співачки вважають за честь виступити в подібній «дуелі».

 



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

SHA 3620

Аїда

опера на 4 дії з трьома антрактами

Композитор

Джузеппе Верді

Лібрето Антоніо Гісланцоні за сценарієм Франсуа Огюста Фердінана Марієтта

Диригент-постановник

Вольф Горелік

Режисер-постановник

Володимир Лукашевнародний артист України

Художник-постановник

Леонід Братченконародний художник України

Хореограф-постановник

Леонід Марковзаслужений артист України

Художники поновлення

Григорій Батій, заслужений художник України

Ольга Сибірцева

Хормейстер

Олексій Чернікін, заслужений діяч мистецтв України
Мова виконання виконується італійською мовою з українськими субтитрами
Прем’єра 10.10.1973
Капітальні поновлення

березень 1983,

квітень 1992,

травень 1996 року

Тривалість 3 год. 15 хв.

 

«Кохана Аїдо, сонячне сяйво, долини Нилу квітка чарівна!» – співає у своїй арії, що відкриває оперу, закоханий Радамес. Неможливо не закохатися й у саму оперу: прекрасне, екзотичне творіння великого італійського композитора, сюжет якого, згідно з думкою одного з авторів лібрето, французького єгиптолога Огюста Марієтта, заснований на реальних історичних подіях.

Трагічній історії кохання та смерті єгипетського полководця та полоненої ефіопської принцеси, яку втілив у музиці великий Верді, вже понад півтора століття. Однак актуальності його твір досі не втрачає. Героям Верді неможливо не співчувати: діти різних народів, що перебувають в стані війни, Аїда і Радамес приречені на загибель. Вони, шляхетні та хоробрі, страждають через неможливість вибору між любов’ю та обов’язком перед Батьківщиною. На шляху їх щастя – суперниця Аїди, горда дочка фараона Амнеріс, яка безнадійно кохає полководця, і батько головної героїні, переможений ефіопський цар Амонасро, котрий змушує Радамеса стати зрадником.

 

SHA 3560SHA 0160SHA 3590

 Головні герої

Фараон

Амнеріс, його дочка

Аїда, ефіопська рабиня

Радамес, начальник палацової варти

Рамфіс, верховний жрець

Амонасро, ефіопський цар, батько Аїди

Гонець

Жриця

Жерці, жриці, придворні, солдати, слуги, раби і полонені ефіопи, єгипетський народ

SHA 3653SHA 3623SHA 3598

Зміст

 

 

Дія I

Палац фараона в Мемфісі. Верховний жрець Рамфіс сповіщає про напад ефіопів на Єгипет. Жерці звертаються до богині Ізіди з проханням визначити полководця, який поведе єгипетське військо на ворогів. Радамес мріє стати полководцем, перемогти і, як нагороду, одержати волю для коханої Аїди, рабині фараона. Рамфіс сповіщає царя про рішення богині: військо очолить Радамес. Аїда не знає, за чию перемогу їй молитися – коханого Радамеса чи батька, царя ефіопів Амонасро? 

Храм в Мемфісі. Верховний жрець Рамфіс передає Радамесу освячену зброю.

Дія II

Покої Амнеріс. Дочка фараона підозрює, що Аїда любить Радамеса. Вона розставляє їй пастку, повідомляючи, що полководець загинув. Відчай дівчини, а потім радість, коли вона дізнається, що це неправда, переконують Амнеріс у коханні Аїди до Радамеса. Ревнива царівна погрожує рабині смертю.

Площа у Фівах. Радісна юрба зустрічає Радамеса та його військо. Фараон дякує полководцю за доблесну службу і обіцяє виконати будь-яке його бажання. Серед полонених Аїда бачить свого батька. Вона не може стриматися і кидається до нього в обійми. Амонасро видає себе за простого воїна. Радамес просить помилувати полонених ефіопів. Фараон погоджується, та урочисто проголошує, що його дочка Амнеріс стане дружиною відважного воїна.

Дія III

Берег Нілу. Амнеріс та Рамфіс ідуть до храму Ізіди помолитися за щасливий шлюб. З'являється Аїда та, згодом, Амонасро. Він вимагає від дочки вивідати у Радамеса, якою дорогою поведе він єгипетське військо на Ефіопію. З'являється Радамес. Він хоче сказати фараонові, що кохає Аїду. Але вона знає, як жорстоко може помститися Амнеріс. Вихід один – втеча з Єгипту до Ефіопії. Після довгих вагань Радамес погоджується. Аїда запитує у полководця, яка дорога ще не зайнята військами єгиптян? Радамес розповідає про вільну дорогу. Амонасро, котрий раптово з’являється перед ними, відкриває йому своє ім'я та пропонує трон і безпеку в Ефіопії. Ці слова чують Амнеріс і Рамфіс, які наказують варті схопити зрадника. Амонасро хоче вбити Амнеріс, але Радамес заступає йому дорогу. Амонасро та Аїда тікають, а Радамес залишається та віддає свій меч верховному жрецю.

Дія IV

Амнеріс благає Радамеса забути Аїду, але він непохитний. Варта веде воїна до в'язниці. Радамеса визнано зрадником: його живцем замурують у підземеллі храму. У відчаї дочка фараона проклинає суддів.

Храм і підземелля. Радамес чекає на смерть. Але раптом він бачить перед собою Аїду. Дівчина прийшла, щоб розділити долю коханого.

 

 

SHA 3587