ФАУСТ
опера
| Композитор | Шарль Гуно |
Скількі ж версій безсмертної легенди про доктора Фауста, який продав свою душу дияволу, існує в скарбниці мистецтва? Вочевидь, дуже багато. Однак, в оперному мистецтві безсумнівне лідерство посідає твір французького композитора Ш. Гуно «Фауст», що вже понад 100 років зачаровує глядачів поєднанням містики, відчайдушного, чистого кохання та вражаючим втіленням інфернального світу, з одіозним Мефістофелем на чолі.
Звісно, вся філософська міць поеми В. Гете, в опері залишається поза увагою, адже на перший план виходять живі людські емоції, переживання, яскраві образи і характери. Не менш прекрасна і музика — мелодійні арії стали класикою жанру, а Куплети Мефістофеля з гучномовним «Люди гибнут за металл» увійшли до повсякденного побуту в якості афоризмів. Фінальним апофеозом, що завершує оперу, стала сцена Вальпургієвої ночі — з шаленими танцями Вакха, вакханок, сатирів та інших фантастичних персонажів.
Головні герої
| Старий Фауст | |
| Молодий Фауст | |
| Маргаріта |
| Мефістотель | |
| Валентин | |
| Зібель |
| Марта | |
| Вагнер | |
Зміст опери
Старий вчений, доктор Фауст проклинає життя, науку, Бога, безсилих повернути йому юність, кохання і надії. З’являється Мефістофель. Він обіцяє повернути Фаусту молоді літа, а за це вимагає його душу, спокушаючи видінням юної Маргарити.
Зачарований Фауст підписує угоду, випиває келих чародійного напою — він знову молодий.
На міському майдані розважаються студенти, військові, городяни й городянки. Брат Маргарити Валентин перед військовим походом молить Бога оберігати сестру від біди й зла. Друг Валентина Зібель обіцяє бути захисником Маргарити.
Мефістофель співає куплети про владу золота і пропонує тост за Маргариту. Обурений Валентин виймає шпагу, але, спрямована на Мефістофеля, вона ламається. Зрозумівши, що тут діють темні сили, солдати хрестоподібними рукоятками шпаг виганяють сатану.
У веселому вальсі кружляють пари. Серед натовпу Фауст нарешті зустрічає Маргариту.
Сад Маргарити. Закоханий у дівчину Зібель збирає квіти, щоб вони розповіли Маргариті про його кохання.
Мефістофель відносить красуні скриньку з коштовними прикрасами. Маргарита повертається додому. Сидячи за прялкою, дівчина намагається відігнати спогади про вродливого, делікатного юнака, але все даремно. Побачивши прикраси, Маргарита починає приміряти їх. Заходить сусідка Маргарити - Марта.
Мефістофель сповіщає Марту про смерть її чоловіка, а потім залицяється до неї. Фауст залишається віч-на-віч з Маргаритою. Мефістофель заклинає ніч і квіти, щоб вони збудили в серці дівчини кохання до Фауста. Під покровом ночі розпаляється кохання Фауста і Маргарити. Мефістофель торжествує свою перемогу.
Городяни відвертаються від дівчини, зневажаючи її. Маргарита, шукаючи підтримки у Бога, йде до церкви, але Мефістофель і тут нагадує дівчині про її гріхопадіння, лякає пекельними муками.
Під звуки урочистого маршу додому з перемогою повертаються солдати. Серед них Валентин. Зібель просить Валентина бути милосердним до Маргарити. Валентин поспішає додому довідатися, що сталося з сестрою під час його відсутності.
Приходять Фауст і Мефістофель. Фауст не наважується увійти до Маргарити. Тоді Мефістофель викликає її на побачення серенадою, яку співає замість Фауста. Глузливі куплети серенади обурюють Валентина. Валентин викликає Фауста на двобій, але,смертельно поранений, вмирає, проклинаючи сестру. Маргарита втрачає розум.
В’язниця, де Маргарита чекає на страту: у приступі божевілля вона вбила свою дитину. Фауст пропонує Маргариті тікати. На якийсь час до бідної дівчини повертається свідомість. Побачивши Мефістофеля, Маргарита знову втрачає розум.
У в’язницю входять священик, варта та кат, щоб відвести Маргариту на страту. Фауст і Мефістофель вимушені зникнути. Похмуре міжгір’я. Вальпургієва ніч, нечиста сила справляє шабаш. Мефістофель хоче, щоб Фауст серед куртизанок забув Маргариту. Та ніщо не може затьмарити світлого образу дівчини. Перед ним виникає привид Маргарити. Фауст кидається на нього. Мефістофель хоче його затримати, але провалюється в пекло.
