Коппелія

комічний балет на 3 дії

Композитор

Лео Деліб
Лібрето Артура Сен-Леона та Шарля Нюїттера за новелою Ернста Теодора Амадея Гофмана «Піщана людина»
Диригент-постановник Віталій Куценко, заслужений діяч мистецтв України

Хореографія

Артур Сен-Леон

Маріус Петіпа

Хореограф-постановник

Андрій Літвінов, народний артист Республіки Молдова

Художниця-постановниця

Надія Швець, заслужена художниця України
Прем’єра грудень 2008 року
Тривалість 2 год. 30 хв.

«Коппелія» Лео Деліба – один з тих чарівних творів, які не втрачають свого шарму й через століття. Вистава однаково припаде до душі і дорослим і дітям. У ній завдяки персонажам-лялькам і віртуозним танцям живих героїв розкривається яскравий, винахідливий та повний несподіванок фантастичний світ загадкового майстра ляльок Коппеліуса.

З моменту прем'єри в далекому 1870 році цей балет обов'язково присутній в афіші кожного театру, де поважають класику. Успіх «Коппелії» пов'язаний з декількома причинами. Авторам лібрето вдалося вилучити зі зловісного, наповненого містицизмом літературного першоджерела (новели «Піщана людина» Е. Гофмана) комічний і простодушний сюжет, в центрі якого сварка і примирення закоханих. Звичайно, як і в будь-якому творі, що претендує на звання «класики жанру», в «Коппелії» можна знайти чимало нашарувань: і оду жіночій винахідливості, і повчальну історію про те, що зовнішня краса – не головне, і цікавий театральний атракціон з людьми, які зображують ляльок. Але насправді у ньому переважає не зовнішнє. Адже Л. Деліба саме завдяки «Коппелії» називають поряд з П. Чайковським реформатором балетної музики, а сам автор «Лускунчика» слушно підкреслював, що «такої витонченості, такого багатства мелодій і ритмів, такої чудової інструментовки в балеті ще ніколи не було».

 

 

 Головні герої

Сванільда, наречена Франца,вона ж Коппелія, лялька

Франц, наречений Сванільди

Коппеліус, майстер ляльок

Бургомістр

Варіації III дії: Ранок, Пряха, Зоря, Лялька

Подруги Сванільди, дівчата і юнаки, городяни, ляльки-автомати, годинники – солісти та артисти балету СХІД ОПЕРА

 

 

Зміст

 

 

Дія відбувається в невеличкому містечку на Галичині на межі XVIII – XIX століть.

Дія I

Площа у маленькому привітному містечку на Галичині. Тільки один будинок відрізняється від інших – туди старий Коппеліус не пускає нікого. Щоранку на його балконі нерухомо сидить гарна дівчина із книгою в руках, потім вона зникає. Усі називають її Коппелією. Сванільда підозрює свого нареченого Франца в тому, що він таємно милується красою незнайомки. І дійсно, зазвичай нерухома Коппелія раптом вітає його.

Площу заповнює юрба городян. Бургомістр зібрав їх, щоб повідомити про завтрашнє свято Дзвону. Він збирається роздати дівчатам придане та з'єднати пари наречених. Чи будуть Сванільда та Франц у числі щасливих обранців? Сванільда дорікає нареченому. Франц намагається виправдатися, але це не переконує дівчину. Їх шлюб під загрозою! Засмучений Франц йде геть, а Сванільда танцює з подругами.

Настає ніч, юрба розходиться. У цей час Коппеліус виходить з будинку, дбайливо замикаючи оселю, але ключ випадає з його кишені. Це помічають подруги Сванільди, які на чолі з нею крадькома входять у загадковий будинок. З'являється Франц із великою драбиною. Він хоче спробувати щастя й побачити Коппелію зблизька. Але Коппеліус повернувся в пошуках ключа і, побачивши відчинені двері, входить до дому.

Дія II

Майстерня Коппеліуса. Тут знаходяться кілька ляльок-автоматів: мавр, самурай, іспанка, звіздар, лицар, П’єро... Входять дівчата зі Сванільдою. Вони із цікавістю розглядають фігури, які спочатку їх так лякали.

Сванільда знаходить Коппелію. Дівчата підходять ближче й переконуються в тому, що чарівна незнайомка – лялька! Вони сміються над тим, що так обманулися. І, торкаючись якихось пружин, примушують рухатись усіх ляльок-автоматів, аж поки в майстерню не вбігає розлютований Коппеліус. Дівчата тікають, а Сванільда ховається, переодягнувшись у вбрання ляльки – і таким чином залишається непоміченою. Але якраз у цей час через вікно до оселі все ж потрапляє Франц. Коппеліус зупиняє його і допитує.

Юнак зізнається, що закоханий у Коппелію. Коппеліус наливає йому вина й примушує випити. Франц засинає. Майстер ляльок у захваті. Він вирішує відняти душу у юнака, щоб передати її Коппелії. І, здається, досягає мети. Коппелія рухається! Вона навіть танцює. Її погляд тепер жвавий та виразний. Вона радіє життю, розквітає.

У цей час приходить до тями Франц, намагаючись згадати, що з ним було. Коппеліус змушує Коппелію повернутися на місце й ховає її за фіранкою. Але його Коппелія знову стає нерухомою. Сванільда ж, яка з успіхом виконувала роль ляльки, тікає із Францем. Коппеліус залишається серед зіпсованих автоматів, які продовжують рухатися, немов би знущаючись зі свого хазяїна.

Дія III

На площі починається освячення Дзвона. Зараз має відбутися і церемонія одруження. Франц і Сванільда миряться.

У цей час з'являється Коппеліус, котрий прийшов скаржитися й шукати захисту: хто заплатить за його зіпсовані ляльки? Сванільда, яка щойно одержала придане, пропонує отримані гроші Коппеліусу, але Бургомістр готовий розплатитися сам.

Починаються веселощі, танці, які символізують прагнення городян до мирної праці... Коппеліус показує нову ляльку, яка вправно виконує завчені рухи. Але Франц нею вже не цікавиться. Хіба можна порівняти лялькову красуню з живою, завзятою дівчиною?