ЖІЗЕЛЬ
балет
| Композитор | Адольф Адан |
| Лібрето | Теофіль Готьє, Жан Кораллі, Анрі Сен-Жорж |
| Прем'єра в ХНАТОБ | травень 1985 року |
Головні герої
| Жізель | |
| Альберт | граф |
| Герцог | батько Батільди |
| Батільда | наречена Альберта |
| Мірта | повелителька віліс |
| Берта | мати Жізель |
| Ганс | лісничий |
| Вільфрід | друг Альберта |
Зміст
В основу балету покладено старовинну поетичну легенду про "віліс" - наречених, що помирають до весілля.
"У північ, - розповідає легенда, - віліси виходять з могил і танцюють, ніби прагнуть продовжити свої дівочі танці та ігри, так жорстоко перервані смертю. Горе подорожньому, який зустрінеться їм. Охоплені помстою, віліси заманюють його в свій хоровод і кружать у танцях, доки він не впаде замертво".
Молода селянка Жізель радіє сонцю, співу птахів, щастю великого і чистого кохання. Даремно лісничій Ганс намагається переконати її, що коханий Альберт - переодягнений дворянин.
На доказ він показує герб на шпазі Альберта.
Після полювання в село заїхала наречена Альберта з пишним почтом. Альберт намагається приховати занайомство з ними. Та лісничий викриває його.
Жізель вражена: зруйновано світ її мрій, віри, надій. Дівчина втрачає розум і вмирає.
В місячному сяйві серед могил сільського кладовища - легкі, як тіні, віліси.
Змучений тугою, прийшов на могилу Жізелі Ганс. Віліси затягують його у смертельний танок.
Така ж доля чекає на Альберта, та з'являється тінь Жізели і захищає його від гніву віліс.
З першими променями сонця зникають білі привиди - віліси. Зникає й тінь Жізелі. Але вона залишається у пам'яті Альберта вічною мрією і тугою за втраченим коханням, що виявилось сильнішим за смерть.
