2

Народний артист України Микола Коваль пішов з життя несподівано і передчасно. Без малого 72 роки відміряла йому доля. Здається, зовсім недавно артист відзначав ювілей в ролі Бориса Годунова на рідній харківській сцені. Співав його і в Парижі - повноцінної заміни в трупі цьому артистові не було і поки немає. Він прийшов до театру імені М. Лисенка в 1975 році, але не відразу заспівав провідні партії. Головним його наставником став народний артист СРСР Микола Манойло - він першим повірив в молодого колегу і потроху став передавати свій репертуар - Князя Ігоря, Скарпіа, Ріголетто, Амонасро, Тоніо. Всі ці партії вершинні в світовому оперному репертуарі. І Микола Коваль не просто з ними впорався, а підняв на новий виконавський щабель. Але це класика. Насправді ж у Миколи Петровича було універсальне обдарування - він легко відтворював вокальні особливості сучасної музичної мови. Помітивши це, видатний український композитор Віталій Губаренко спеціально для нього написав оперу «Сват мимоволі» ( «Шельменко-денщик»). А потім ще одну - «Пам'ятай мене». Прекрасно співав Микола Коваль і популярні твори українських композиторів, народні пісні. Він був справжнім продовжувачем традицій корифеїв харківської сцени, улюбленцем публіки. А ще простим і легким в спілкуванні, принциповим у творчості і житті. Захоплювався спортом, завжди був струнким і підтягнутим, що особливо вирізняло його сценічних героїв. Не віриться, що ми більше не побачимо їх на харківських підмостках, наживо не почуємо його мужній, соковитий баритон. Але в класі вокалу Харківського університету мистецтв у професора М.П. Коваля були хороші учні - багато з них сьогодні виходять на оперну сцену. Разом з ними і всім колективом ХНАТОБу висловлюємо щирі співчуття його родині та близьким.

 

Прощання з Миколою Петровичем Ковалем відбудеться у неділю,
11 лютого, о 13.30, у фойє великого залу ХНАТОБу