Після важкої хвороби пішла у вічність головний художник нашого театру, заслужена художниця України Надія Швець!
Війна...Вона неминуче змушує нас звикати до втрат, тамувати біль, вмовляти себе, що не треба концентруватися на горі, бо життя триває. Але коли приходить сумна звістка, тебе наче обпікає, і не можеш вже стримувати емоцій, особливо якщо щось трапилося з людиною, дорогою для багатьох.
Сьогодні після важкої хвороби пішла у вічність головний художник нашого театру, заслужена художниця України Надія Швець - людина фантастично обдарована, різнобічна, креативна, завдяки якій на сцені нашого театру з'явилися тисячі прекрасних костюмів, неординарні візуальні образи десятків вистав, сотень концертів.
Маючи потужну художню освіту, Надія Федорівна не вдовольнилася тільки нею. Закінчила ще два виші - спочатку як мистецтвознавець, а згодом - як режисер (дипломною роботою стала вистава "Весілля Фігаро", де мисткиня виступила як постановниця, сценограф та автор костюмів). І це не дивує тих, хто її знав - адже в ній рівнозначно співіснували тонка художня інтуїція та аналітичне мислення, інтелектуальна зрілість.
У Харківському національному академічному театрі опери та балету імені М.В.Лисенка / Схід Опера Надія Швець працювала з 1993-го. Гірко відчувати - менш, як за рік, ми могли б відзначати 30-ліття її діяльності у нашому колективі. Але пишаємося тим, що саме з виставами нашого театру пов'язані найвищі злети художниці. І хоча їй довелося працювати над костюмами і для лондонської балетної трупи, і для участі у світових чемпіонатах та олімпіадах збірних України з синхронного плавання та фігурного катання, і для інших численних проєктів, у тому числі державного рівня, саме сценічне вбрання до поставленого у ХНАТОБ балету "Весна священна" І.Стравінського вважав геніальним один з найвидатніших хореографів ХХ століття, славетний Моріс Бежар. І дійсно - цю дивовижну роботу художниці забути неможливо, як і багато інших її творінь. А з яким феєричним успіхом проходили виставки створених нею костюмів!
Звичайно, мала Надія Федорівна і звання, і відзнаки, і лауреатства, і визнання. Але всього цього було явно замало, щоб адекватно оцінити її художній талант. І взагалі небагатьом довелося дізнатися про літературне обдарування Надії Швець - незадовго до війни вона видала книгу, працювала над сценарієм до 300-ліття Г.С.Сковороди.
Як у ці буремні дні зробити так, щоб спадщина видатної художниці не була розпорошена, щоб її дивовижні роботи знайшли гідне місце у музеях країни і залишилися не тільки у нашій пам'яті? Нам думати про це, коли її душа відлітає у засвіти... Нехай світлими та творчо насиченими будуть спогади про неї.