Нову концертну програму MODERN OLD STYLE MUSIС у вигляді вистави-дійства презентували

артисти симфонічного оркестру Харківської опери (СXID OPERA) на камерній сцені театру

Концерт-вистава відбувся у рамках нової стратегії розвитку, яка впроваджується керівництвом Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка. Концепція передбачає, зокрема, залучення ширшої слухацької аудиторії, особливо молодіжної. Для цього потрібні нові сучасні видовищні форми, які виходять за межі традиційних оперних спектаклів. Базовим майданчиком для цього слугує саме камерна сцена, яка мислиться як експериментальна, відкрита не лише для оперних жанрів, але й для драматичних вистав, театралізованих філармонічних виступів, навіть для проведення майстер-класів тощо…

Цей концертний майданчик було відкрито зовсім недавно, але він вже встиг завоювати своїх шанувальників серед харків’ян та гостей міста. Так, на камерній сцені відбулась українська прем’єра всесвітньовідомої симфонії Ф. Ґласса, Jazz OPERA Project (солісти «СXID OPERA» Олена Старікова та Володимир Козлов, за роялем – Сергій Давидов) тощо…

У сучасному музично-культурному просторі спостерігається досить складне переплетіння різноманітних ліній та підходів до інтерпретації класики, яка у більшості випадків мислиться як прямий здобуток сьогодення. Виконавці прагнуть до втілення старовинної музики у нових сучасних формах її сценічної репрезентації, використовують для цього навіть інтерактивні прийоми спілкування з глядачами та слухачами.

Концерт-виставу MODERN OLD STYLE MUSIС було присвячено сучасному звучанню класики, тим новим формам її репрезентації, які у цілому є характерними для естетики сучасного поставангарду. Ця лінія, відома як «режисерська», спочатку торкалася оперних спектаклів. Засобами сценічних рішень, ніби «машиною часу» вони переносилися з епохи їх створення до сучасності. Ще однією істотною рисою новітніх музичних «флешмобів» можна вважати внесення театрально-сценічної складової у ті жанри, які не є власне театральними – в інструментальну та вокальну музику. Типовим прикладом є сучасний хоровий театр у вигляді театралізації хорових творів, а також відповідна до цього тенденція прочитання інструментальної музики. Існують навіть спеціальні жанри перформансу, які охоплюють своєю стилістикою подібні експерименти – як композиторські, так і виконавські.

У цьому руслі й було побудовано виступи у концерті-виставі MODERN OLD STYLE MUSIС. Її основу складали артисти оперного оркестру – струнники та духовики», а партії фортепіано виконували головний диригент театру Дмитро Морозов та молодий композитор-аматор Олег Неклюдов. Задіяно було також дитячий скрипковий дует у складі учня Харківської спеціалізованої школи-інтернату Петра Познянського (клас професора Л. О. Холоденка) та учня харківської дитячої музичної школи №6 ім. М. В. Лисенка Дениса Кирилова (клас викладача Т. С. Зуб). Ведучими цієї програми виступили головний режисер ХНАТОБ ім. М. В. Лисенка Армен Калоян та артистка допоміжного складу театру Карина Клементовська. Автором цього проекту і одночасно керівником новоствореного ансамблю скрипалів CXID OPERA VIOLINІ є Наталя Чистякова – кандидат мистецтвознавства, член Національної всеукраїнської музичної спілки, концертмейстер групи других скрипок симфонічного оркестру театру, керівник відомих в Україні аматорських колективів – ансамблю скрипалів «Експромт» та камерного оркестру «Крещендо», художній керівник міжнародного фестивалю-конкурсу інструментального мистецтва «Чарівний камертон».

Після вступного діалогу ведучих з приводу історії музичного бароко та скрипкового ансамблю тих часів було виконано «Маленьку симфонію» А. Вівальді – твір, у якому унаочнено основні якості музики тієї епохи – її емоційну ігрову наповненість, відповідність до вираження аффектних почуттів, риторичну і, водночас, віртуозну за технікою спрямованість музичної мови. Виконавці – ансамбль скрипалів у супроводі концертмейстера Д. Морозова на професійному рівні продемонстрували всі ці якості твору, що відразу встановило необхідний контакт з аудиторією.

Другий номер програми ніби перекидав місток між епохою А. Вівальді і її сучасним композиторським баченням у вигляді стилізації in modo retro. Це була третя частина з «Сюїти у старовинному стилі» А. Шнітке в обробці українського композитора, який зробив багато для становлення скрипкового мистецтва в регіонах нашої держави – заслуженого діяча мистецтв, піаніста і музичного теоретика В. Скуратовського. За жанром ця частина твору А. Шнітке стилізує менует, що було відтворено виконавцями Н. Чистяковою, Ю. Міркіним (скрипковий дует) та О. Неклюдовим (фортепіано).

Наступний номер повертав слухачів та глядачів (цей концерт треба було не тільки слухати, а й дивитися, зокрема, на костюми учасників, стилізовані під часи написання відповідної музики) до ХVII століття, на цей раз до іншого твору А. Вівальді – першої частини Концерту для чотирьох скрипок h moll. Цей твір відображує стилістику concerto grosso, для якої є характерною гра «світлотіні» у чергуванні soli й tutti, що було майстерно показано складом із восьми скрипок та фортепіано.

Далі, за вже установленою логікою чергування «минулого» і «сучасного», було виконано п’єсу «У старовинному стилі» харківського композитора, заслуженого діяча мистецтв України Людмили Шукайло (аранжування для ансамблю скрипалів Л. Холоденка). У цьому творі, поряд з відображенням барокової стилістики (гомофонно-поліфонічна основа фактури), підсилено інструментальну пісенність, властиву народному мелосу, що підкріплено виразною гармонією у дусі українських солоспівів.

 Наступним твором, який прозвучав у концерті-перфомансі, була чотиричастинна барокова тріо-соната А. Кадьдара у аранжуванні Дж. Озборна для трьох тромбонів (виконавці – артисти оперного оркестру І. Бабарук, Є. Дерев’янко, В. Утленко). Виконання цього камерного твору тромбонами надало йому оригінального сучасного звучання, близького до тембрового забарвлення органу. Твір єдиний з усієї програми прозвучав повністю, що сприяло ознайомленню слухачів з основами композиції та мови музики епохи бароко.

Своєрідним перехідним містком до другої, джазової частини програми була п’єса І. Фролова «Дивертисмент». Вона побудована на суміщенні стилів – класичного, у дусі В. А. Моцарта (у крайніх частинах) і сучасного (джазова за стилістикою середня частина). Ця музика була майстерно виконана юними скрипалями – дуетом у складі П. Познянського та Д. Кирилова (партія фортепіано – О. Неклюдов). Залучення до цього проекту представників різних вікових генерацій – ще одна важлива сторона даного перформансу. Адже його метою, за словами автора проекту Н. Чистякової, було не лише створення музично-стильового «калейдоскопу», але й далекосяжна ідея перспектив розвитку камерного інструментального виконавства у Харкові, створення для цього відповідної творчо-організаційної бази.

Справжнім апофеозом запропонованої виконавцями програми був заключний номер, вирішений у жанрі власне перформансу – оригінальне музично-сценічне відтворення Концерту для двох скрипок Й. С. Баха, трактованого у дусі популярного сучасного мистецького тренду «Бах і джаз». Автори перформансу О. Неклюдов та Н. Чистякова мали на меті відтворити модель інтерактивного спілкування, яка у однаковій мірі є властивою синкретичним жанрам старовинних музичних дійств і сучасній авангардній практиці, зокрема, джазовій, де виконавці та публіка становлять єдине ціле і народжують музичний твір у режимі online. За сценарієм, сутність якого попередньо пояснили ведучі, дійство відтворювалося наступним чином: спочатку бахівський Концерт (його експозиція) прозвучав у оригіналі; далі, через підключення бітбоксингу у майстерному виконанні М. Мельникова, відбувався перехід до другої частини композиції. Спочатку на фоні бітбоксингу відбувся сонорно-джазовий імпровізаційний діалог тромбона (І. Бабарук) та скрипки (Р. Седоволосий), у цей же час на сцену стали виходити музиканти із числа слухачів зі своїми інструментами і займати місця за пультами, які вони самі розставляли на камерній сцені. Основні учасники – ансамблісти скрипалі – за цей час змінили костюми і продемонстрували перехід «від Бароко до джазу». Далі прозвучало продовження бахівського концерту (солісти Н. Чистякова і Р. Седоволосий) у джазовому аранжуванні. 

Заключний номер, як і увесь концерт-перформанс, був з ентузіазмом сприйнятий публікою. На завершення «на біс» музиканти виконали популярний твір під назвою «Жига Моррісона» в обробці О. Ігудесмана, де ансамблісти не лише грали, а й використовували елементи хореографії та сценічного руху у дусі ірландських народних танців. Це потребувало неабиякої майстерності та підготовки, що і відбувалося, за словами керівника проекту Н. Чистякової, під час репетицій.

MODERN OLD STYLE MUSIС, тобто «нова стара музика», означає поєднання автентичних засобів виконання у дусі сучасної системи Historical Performance Practice (або Historically Informed Performance) з новітніми інтенціями у жанрах performance та happening, а також модерного сrossover genre (букв. «сrossover» – «перетин»). Поєднання розважального та серйозного, власне музичного і театрального та навіть циркового у дусі сучасних шоу-вистав, але у камерному колективному відтворенні – це нова для нашого міста форма камерно-інструментального музикування. Таку ініціативу можна лише вітати, оскільки її запровадження сприятиме популяризації нових форм виконання класичної музики, яка завжди була у своїх витоках спрямованою на масового слухача, що було частково втрачено, але зараз потребує відродження.

 

Джерело: Музика, український інтернет-журнал

Марія КАЛАШНИК

Фото надані автором матеріалу